Золотава осінь

Золотава осінь, золотава,
Ніби то вона й не поміча,
Що запала паморозь в отаву
І тепло морозцями вінча.

А заголубіє знову обрій -
І стріпнеться, і повірить знов,
Що усе на світі буде добре,
Буде ще і щастя, і любов.

І нехай журавлики курличуть,
Бо ж на те вони і журавлі, -
Що вони й осмучуючи кличуть
Лиш туди, де тепло на землі.

Золотава осінь, золотава,
Нібито вона й не поміча,
Що запала паморозь в отаву
І тепло морозцями вінча.