Вода тієї річки

То замовкала загадкою,
То, понад річкою йдучи,
Мов жартома, давала слово
Прийти купатися вночі.

І плечі ті відверто білі,
І затамованість ходи,
І напівсміх, і дотик хвилі,
І часу плин у нікуди,

І полиск плеса сріблом чорним,
І неба зоряного рій -
Усе злилося неповторно
Тоді у близькості твоїй.

І ось тепер, коли довкола
Такий холодний синій сніг,
Щоб я повірив, що ніколи
Тебе я бачити не міг;

Коли вода тієї річки
Блищить гострішою за ніж,
Навіщо берег все ще кличе
До нього бігти босоніж?