Відлітали у вирій лелеки

Відлітали у вирій лелеки
На далекі угіддя чужі.
Я ж дивився, як заздрісно легко
Відривались вони від межі,

Від тієї, де я нерухомо,
Їм, лелекам, дивився услід,
Бо нема мені іншого дому,
Хоч який не широкий той світ.

Не тому, що не виросли крила,
Щоб осінню долати пітьму,
Не тому. А тому, що несила
Рідну землю лишати саму.