Не дослухаються онуки

Не дослухаються онуки,
А дід їм вуха пробубнів,
Які ліси були та луки,
Які в Дінці водились щуки,
Не кажучи вже про сомів.
Немов розумні ви і вчені,
Чому ж до діда мов глухі?
Чи мало в ступі ви товчені,
Чи не дійшли вам до печені
Свої і батьківські гріхи?
А жаль, ваш дід уже, можливо,
Отой останній з могікан,
Що не кислотну бачив зливу,
Не захімічену ще ниву
І не нітратний баклажан.
І не тому, що ядний зроду
Він вам, онуки, доріка,
А він у вас, як у народу
Пита за матінку-природу,
Чому від вас вона втіка?