На луках

В цьому закуті рідної області,
Де плекалося щастя в журбі,
Світ неначе і Богу подобався,
А не тільки самому собі.

Все у ньому горнулось до сонечка,
Серце линуло в далі ясні.
І вербичка за річкою ондечки
Так привітно кивала мені.

Білі козлики весело плигали,
Я ж дивився хмаринкам услід
І забув, що я просто з гирлигою
У чоботях зачовганих дід.

І здавалось: то білі не козлики,
А далекі літа молоді,
А хмаринки по обрію ковзали,
Як вітрила по синій воді.