Гілка

Лихим порушником Природи
Верхівка зламана була.
А гілка лихо за нагоду
Піти угору сприйняла.
Щоб на посаду на високу
Свою зміняти бокову,
Вона звела на власні соки
Усю систему корневу.
І задоволена собою
Свого, нарешті, досягла
А тільки справді стволовою
Для крони стати не змогла.
Щоправда, стала вельми справна,
Але ваги як набула,
Чомусь пішла, по суті справи,
Урозріз лінії ствола.
Чи вже вона була такої вроди,
Чи косо надто вже взяла,
Коли порушником Природи
Верхівка зламана була.