І сутінки ставали довшими

І сутінки ставали довшими,
І всі очікування марними,
А Сонце, проміжки знайшовши,
Проглянуло і поміж хмарами.

Здавалось, ця година випала,
Як та надія, що зникала,
Душа стріпнулась, як у випадку,
Якого вже і не чекала.

І мовби ще хотіли догляду
Покинуті на клумбі квіти,
І серцю досить було погляду,
Щоб щось у ньому відігріти.