Рідній землі, Балаклії

Летять і кличуть журавлі,
У сині далі, наче мрії,
Але нема мені землі
За тебе краще, Балакліє.

Куди не кидало, куди
Мене не вабили вокзали,
Неначе холодом завжди
Мене розлукою низало.

І пожури, і покартай,
І вгомони мене блукати,
І вже нічого не питай,
А пригорни мене, як мати.

І ти на ранній сивині
Не зупиняй очей, не треба,
У ній дорівнює вині
Свята любов моя до тебе.

Не треба більше зайвих слів,
Бо їх і так було доволі.
Я маю все, чого хотів,
А все останнє - вітер в полі.

Нехай же кличуть журавлі,
Нехай летять - я не жалію.
Немає іншої землі
За тебе краще, Балакліє.