Печальнику за людство

Мені ні холодно, ні тепло
Від епохальності діянь,
Бо ними вкрито шлях до пекла,
А як не бачиш, то поглянь.

Поглянь, укотре сльози ллються
Від заповітніших ідей -
Тобі ж, печальнику за людство,
Не до печалі за людей.

Ти знову кличеш у майбутнє
І знову в світле, як завжди,
І як завжди, воно - відсутнє.
Зажди, оракуле, зажди!

Зійди з дороги, мій пророче,
Хто ти, скажи мені, єси?
Ти не даси, чого я хочу,
Бо й кусня хліба не даси.

Ти вимагаєш тільки плати,
Бо вимага, мовляв, доба,
А за пусту, бідацьку хату,
А за лю-ди-ну ти подбав?

Твої слова - одна облуда,
В якій ти путаник, а ще й
Берешся лущити полуду
З недоосліплених очей.

Мені ні холодно, ні тепло
Від епохальності діянь,
Бо ними вкрито шлях до пекла,
А як не бачиш, то поглянь.