Не всі легенди...

Не всі легенди щиро просять
До суду правдою дійти,
Тобі, історіє, непросто
Лушпиння віяти від проса
На вітрі світлої мети.
Тієї самої, за котру
Ми віддали себе борні.
Долали голод, били контру,
Аби її бодай хоч контур
Замайорів у далині.
Не знаю, відповідь відверту
Чи ти, історіє, даси,
Та все ще віриться уперто,
Що планетинку нашу верте
На кращі, все-таки, часи.
Бо, не від Бога, не від Бога
Усе, що коїться тепер.
І від страждальної знемоги
До осяванної дороги
Останній потяг ще не вмер.