Не тому я, красуне, зітхаю

Не тому я, красуне, зітхаю,
Що, я бачу, здається тобі,
Хоч і очі твої добезкраю
І насправді такі голубі.

І вродлива ти вельми, і ставна,
То воно й задивитись не гріх,
Та підозра твоя безпідставна,
Як і нишком лукавистий сміх.

Тим зітханням я дякую долі,
Що знічев’я нагадуєш ти
Щось далеке-далеке до болю,
До незмоги до нього дійти.

Не тому я, красуне, зітхаю,
Що як бачу, здається тобі,
Хоч і очі твої добезкраю
І насправді такі голубі.