Буває

Буває так: і синє небо,
І сонце сяє золоте,
І все неначе так, як треба,
Та в серці щось не те, не те...

Немовби поглядом похмурим
Те «щось» пригнічує тебе.
Буває ж так, що і зажура,
Мов чисте небо голубе.

Якогось радісного плину
Тебе підхопить почуття,
І ніби враз у ту хвилину
Усе вмістилося життя.

І розпрамляє плечі вислі,
І світ такий, а не сякий,
І ти, як той крилатий вислів,
І своєчасний, і місткий.