Біблейський роздум

Усе частіш звертаючись до Бога
У відповідь на витівки земні,
Я не про те, чому важка дорога
За що, не знаю, випала мені.

Я і не мріяв навіть безтурботно
По квітникам метеликом літать,
Бо з пелюшок засвоїв, що без поту
Не зійде з Неба Божа благодать.

Але благальним поглядом у Небо
Збагнути все ж хотілося б мені -
Чому все так? Кому усе це треба?
Якому ще на Світі Сатані?

І буде ця неправедність доколи,
Заклятій кривді чи настане край,
Чи вже він і не вернеться ніколи
Отой догрішний (та чи був він?) рай?

Чому все важче вірити у Бога,
І подолати світлові пітьму,
А ще важкіш не вірити у нього,
Чому, хотів би знати я, чому?