Віршовані рядки

Віршовані рядки

Читач, вочевидь, буде подивований повітряно-легким, (вважай - співучим) викладом наболілого, вистражданого.

Теми віршів Олександра Вовченко сягають від витоптаної сотнями років землі (навіть - будь уважним - глибше) до Неба, яке автор часто вживає разом з постійним, народним епітетом - синє. У проміжку між цими верстовими, просторово-часовими стовпами живемо ми, пронизані життям. Той, кого життя пронизало неспроста, може творити вірші. Серед поетів Балаклійщіни, на диво рясного на письменницькі таланти краю, достойно виступає Вовченко Олександр Васильович. Засвітив свою поетичну зірку давно - його віршовані рядки охоче брала на свої шпальти районна газета, але потрібно було щось зрушити у своєму ставлинні до непростого вміння розповідати віршами, аби видати збірки, аби "своє єдине слово віднайти".

Віднайти своє слово - віднайти свою долю. А доля автора, вчителя-філолога, нерозривно пов'язана зі словом.

Отож, повертаючись до перших моїх слів, хочеться нагадати, що оця оманлива легкість, невимушеність, з якою поет нанизує слова в віршовані рядки, свідчить про неабияке вміння. Ця вправність не з'являється навіть з роками у того, хто до слова холодний, байдужий. Слово відзивається на тепло душі. І тепло променить зі збірки.

Цю невиличку передмову було б помилково вважати спробою рецензії. Пишу ліше тому, що з віршами Олександра Вовченка зазнайомився давно і звернув увагу перш за все на тематичну просторість, відсутьність табу. Деякі вірші здаються просто уламками життя, витвореними не штучно, а органічно свмою природою. Впевнений, що ці слова можна вжити до богатьох віршів. Згадаючи слова автора про те, що "моїм віршам пояснення не треба", погоджуючись з цим, хочу зазначити все-таки, що філологічна освіта наклала свій відбиток на твори збірці. У багатьох віршах вжито епіграфи з творів класиків, які О. Вовченко переграє чи доповнює на свій лад. Прочитайте, це буде цікаво.

Особливістю книги є двомовність. Поет говорить, що сам ще не визначився, якою, власне, мовою писати. Можливо, це досить важко, не будимо сперечатися. Але відкривають книгу дві частини віршів українською. Отже, це ніби прихована відповідь самому собі...

Не треба більше зайвих слів,

Бо їх і так було доволі,

Я маю все, чого хотів,

А все останнє - вітер в полі.

С. Липневий, член Спілки журналістів України

Віршовані рядки