Піду осінньою сльотою

Залишу мрію золотою.
Її оману назавжди.
Піду осінньою сльотою
Шукать загублені сліди.

Кружляє сніг над чистим полем,
Уже позбавлений жалю,
Та я своїм щасливим болем
Свою дорогу наділю.

Довірю їй своє минуле,
Останню смужку бірюзи,
Аби душа моя відчула
Тепло невтішної сльози.

Повірю голосу чужому,
Віддам усе за сиву даль,
Усе віддам, але нікому
Я не віддам свою печаль.

Тепло полегшення журбою
Собі залишу назавжди,
І за осінньою сльотою,
Піду, не знаючи, куди.