Моя ти, рідная земля

Яким життя моє не вийшло,
Я долі дякую за те,
Що знов для мене біла вишня
За двором батьківським цвіте.

Радію потайки і плачу,
Що риси вгадую її,
І все вчувається неначе
Мені далекі солов’ї.

Я міг би жити просто неба,
Я жив би просто взагалі,
Якби душі було не треба
Куточка рідної землі.

Спішу почути рідну мову,
Упасти вдома на траву,
Немовби витримав умову,
Заради котрої живу.

Забуду я і біль, і втому
На тому березі в гаю,
На тому березі, на тому,
Де бачу молодість свою.

Чи першим снігом забіліє,
Чи лист останній закружля,
Спішу до тебе, Балакліє,
Моя ти рідная земля.