Балаклії

Летять і кличуть журавлі
У сині далі, наче мрії,
Але нема мені землі,
За тебе краще, Балакліє.

Куди не кидало, куди
Мене не вабили вокзали,
Завжди розлукою, завжди,
Мене, як холодом, низало.

І пожури, і покартай,
І вгомони мене блукати,
І вже нічого не питай,
А пригорни мене, як мати.

Але на ранній сивині
Не зупиняй очей, не треба,
У ній дорівнює вині
Свята любов моя до тебе.

Не треба більше зайвих слів,
Бо їх і так було доволі,
Я маю все, чого хотів,
А все останнє - вітер в полі.

Нехай же кличуть журавлі,
Нехай летять - я не жалію.
За тебе кращої землі
Немає в світі, Балакліє.