Знову минуле

Знову минуле наснилось весною
Співом пташиним в зеленім гаю,
Знову ти поруч стояла зі мною,
Як і тоді, у забутом маю.

Тільки чомусь поривалась летіти,
Навіть у сні поміж квітами ти,
Ніби вони, несподівані квіти,
Снігом додолу хотіли лягти.

Тільки б дорога лишалась ясною,
Стане минуле дорожче, чим є.
Тому воно і наснилось весною,
Щастя далеке-далеке моє.