За березнем простую слідом

За березнем простую слідом,
За невловими, наче дим,
Туди, де пахне прілим снігом
І чомусь щемно молодим.

У наскрізь сонячному гаї
Ловлю невимовно своє,
Якого вже давно немає,
А все ще є, а все ще є.

Там листопадову торішність
Блакитним лезом протина
Тендітна проліскова ніжність,
Що нею повниться весна.

І не вгадати, чи минуле,
Чи березнева неба синь
Тобі ятрує серце чуле
І кличе владно в далечінь.

За березнем простую слідом,
За невловимим, наче дим,
Туди, де пахне прілим снігом
І чомусь щемно молодим.