Я був на Заході і Сході

Я був на Заході і Сході,
По білій Півночі блукав,
Але убий мене та й годі,
Та і в чужій мені природі
Прикмети рідної шукав.

І як, бувало, де забачу
Поміж чужого що своє,
Радію потайки і плачу,
І Бога згадую, неначе
На світі він і справді є.

Ніде нема такого неба,
Такої никлої верби,
І долі кращої для себе,
І серцю вищої потреби,
І втіхи навіть від журби.

Тому воно і неохоче
Своє минуле забува.
Тому, буває, і наскоче
Сльоза непрохана на очі,
І стануть зайвими слова.