Вертаються із вирію птахи

Вертаються із вирію птахи,
Вертаються, даю вам слово честі -
Дерева раді, ніби дітлахи,
То зябликам, то щеврикам по черзі.

Спроквола прокидаються поля
Від жайворово-сонячного співу,
Що серце хлібороба звеселя,
Позвінням осипаючись на ниву.

І я б весні, напевне, не зрадів,
Не зрозумів би, в квітні я чи в березні,
Без заспіву вільшанок і дроздів,
І плискавого бігання по березі.

Нащо уже і звичний та простий
Приліт сільскої ластівки додому,
А бач, як сяє прутик золотий
Під стріхою з торішньої соломи.

А як зачую пісню солов'я,
Здається, що з далекого світання
То молодість вертається моя,
Плекаючи незбутні сподівання.

Здається, що спокутані гріхи
І білохмар'ям злинули до Неба.
...Вертаються із вирію птахи,
Щоб люди теж верталися до себе.