То замовкала загадково

То замовкала загадково,
То, понад річкою йдучи,
Мов жартома, давала слово
Прийти купатися вночі.
І плечі ті відверто білі,
І затамованість ходи,
І той півсміх, мов хлюпіт хвилі,
І часу плин у нікуди,
І полиск плеса сріблом чорним,
І неба зоряного рій -
Усе злилося неповторно
Тоді у близькості твоїй.
І ось тепер, коли довкола
Такий холодний синій сніг,
Щоб я повірив, що ніколи
Тебе я бачити не міг;
Коли вода тієї річки
Блищить гострішою за ніж,
Навіщо берег той покличе
До нього бігти босоніж?