Сліпець

Нехай він сутінковий звір
І риє шахти під землею -
У темноті не зайвий зір,
Він ще гострішає від неї.
Мені підкаже дарвініст:
Така, мовляв, життєва ніша, -
Кому який давати хист,
Природа знає, їй видніше.
Я б тільки руку дав знавцю
За наукову цю примару,
Аби дала вона сліпцю
Не сліпоту, а окуляри.
Щаслива ніша сліпоти,
Незрячності щаслива доля?
Невже йому від темноти
Не гірше часом, ніж від болю?
Невже він світла не пита,
Щоб світ побачити квітчасто.
Невже для нього сліпота -
Гарантія сліпого щастя?
То що шукати й на греця
Напроти місячної ночі,
Коли від неї у сліпця
Не набіга сльоза на очі?