Про невідвертість

Тихий жах, та буденно, щоденно
Не стосунки, не радість, не щем,
А майстерно розіграна сцена,
Де, як завжди, кинжал під плащем.

І, здається, ніколи-ніколи
Вже не вийти, хоч ти тут умри,
Із одвічно порочного кола,
Із цієї подвійної гри.

І від тої, по суті, підлоти
Нас не дуже, здається, шкребе,
Ніби ми взагалі і не проти
Вік дурити усіх і себе.