Печальнику за людство

Поглянь, укотре сльози ллються
Від заповітніших ідей -
Тобі ж, печальнику за людство,
Не до печалі за людей.
Ти знову кличеш у майбутнє
І знову в світле, як завжди,
І як завжди, воно - відсутнє.
Зажди, оракуле, зажди.
Зійди з дороги, мій пророче,
Хто ти, скажи мені, єси?
Ти не даси, чого я хочу,
Бо й кусня хліба не даси.
Ти вимагаєш тільки плати,
Бо вимага, мовляв, доба,
А за пусту, бідацьку хату,
А за лю-ди-ну ти подбав?
Твої слова - одна облуда,
В якій ти путаник, а ще й
Берешся лущити полуду
З недоосліплених очей.