Навіть останню надію

Навіть останню надію
Я відпускаю - лети,
І простувати радію
Зовсім уже без мети.
Чи то іти за водою,
Чи то і проти води,
Чи за хмаринкою тою,
Ген що пливе нікуди.
Гарно, що з нею розтане,
Може, і доля моя.
Ким я там стану - не знаю,
Знаю - то буду не Я.