Моя дорога

З усіх доріг обрав я найглухішу,
Бо марив, що незбутньої мети
У затінках незайманої тиші
Я тільки і зумію досягти.
І я пішов, торуючи стежину,
Неначе плуг по дикій цілині,
Крізь батоги колючої ожини,
Що заступали вперто шлях мені.
Я довго йшов. Блукав у тьмянім лісі,
У чаканах болотяних зникав -
Я йшов углиб, а вийшов на узлісся,
Де соловей чи плакав, чи зітхав.