Листопадовий ліс

Перед чеканнями зимовими
Він ще ретельніше голивсь,
І оточив себе умовами,
Що і у березні колись.

І так завмер в осінній чулості,
І так йому цей хист ішов,
Немовби він і для минулості
Куточка теплого знайшов.

Туман хова його за річкою
І нижуть протяги з води,
Але минуле стало звичкою,
А, може, й щастям назавжди.

І як коли вціліле листячко
Глузливий вітер загойда,
Він затріпоче ним, і літечко,
Здається, знову пригада.

І пізню осінь, наче провесінь,
Він все сприйматиме не в строк,
Коли пійма коротку проясінь
Прозорим плетивом гілок.

І буде проясінь мілішати
У вже зимовій глибині,
І буде ліс усе милішати
І все дорожчати мені.