Кінець зими

У лісі снігу - по коліна,
І біла тиша зимова.
То звідки лине, звідки лине
Ота мелодія нова?

Від неї Сонечко довкола
Таке незвично золоте,
І ніби чутно, як спроквола
Під снігом пролісок росте.

Сніжинка кожна аж іскриться
Напроти Сонця, як жива,
А як, ви чуєте, синиця
Посеред гілля витіва?

Від того сонячного співу,
Чи ще не знати відкіля,
Але здається, ніби дива
Чека і Небо, і Земля.

Дивитись хочеться угору,
У несподівану блакить,
Що віщува на іншу пору,
Заради котрої і жить.

Якась невимовна надія
На теплі сльози наверта.
І в серце спогадами віє
Про щастя в юнії літа.