«Гуманітарна допомога», або влітку 45-го

Літо. Лободу на стадіоні,
Свіжу після ночі і дощу,
Німці, що знаходились в полоні,
Рвуть собі в чували для борщу.

Буде між руїнами диміти
Потім їхня кухня польова,
І щоб нам на трошки заробити,
Ми до неї зносимо дрова.

Станемо у чергу, бо у німця,
Знали ми, порядок на усе -
Ну, а далі спогад - як у димці,
Що її над стравою несе.

Знов до купи сходяться дороги,
Хто живий, а хто уже помер,
А «гуманітарну допомогу»
Німець надсила і потепер.