Душа

... Та не усе, що бачилось - забулось,
Не все, що чулось - тишою взялось,
Бо вічуваю знову, як стіпнулось
Усе, що у житті не відбулсь.

І знов душа, по-юному квітчаста,
Немов би з нею сталась дивина,
Мені співа, і кожному по щастю
Дає, немов по конику, вона.