Досвітнє

Ще сонні і звуки, і фрази,
І з тишою прагнуть злиття.
І важко вловити відразу
Прикмети нового життя.

Такий ще сіренький світанок,
А як він покличе кудись,
І ти не пішов поза ганок,
А наче на світ народивсь.

Усе, що сховалось у «вчора»,
Ніхто й не шука, далебі,
Бо все на землі на цю пору
Належить ще тільки собі.

Ще нікому мудро повчати,
Як зводити день нанівець,
І кожний, і кожний початок
Мудріший за кожний кінець.

І зовсім ніхто не поміте,
Що іншою стала земля.
І треба на білому світі
Усе починати з нуля.