Сова

В найглибші сутінки сова
І баче все, і чує,
А вранці - очі закрива,
Бо вдень вона... ночує,

Бо день ясний - не дивина,
Вона чекає ночі,
Коли совина таїна
І плаче, і регоче.

А блисне смужка золота
Світанку коло неї,
Вона безшумно відліта
До схованки своєї.