Калинові етюди

І. Калина і глід

Вона солодшала від осені,
А з-під своїх колючих брів,
Недбало нехтуючи просіддю,
І погляд гльоду подобрів.

ІІ. Калина і бузина

Не дуже видима весною,
Вона чіткіша в сиві дні -
Ота калина з бузиною
Далека близькість по рідні.

ІІІ. Терен і калина

Він ще синішає місцями
Уже заімлено-рідкий,
Уже прибитий морозцями,
І майже зовсім не терпкий.

Йому калина чим не пара:
Які он сутінки стоять,
Але й крізь них ще повні жару
Червоні ягоди горять.