Живу подалі від гріха

Живу подалі від гріха,
А все не ближчаю до раю,
І болем тим, що не вщуха,
Неначе сам себе караю.

Не вмію тиші дати гладь -
І на світанні, і під вечір
Усе доводиться ладнать
Своєї долі битий глечик.

У тім розпачливім труді,
Здається, меншає і горе,
Бо тільки він мене в біді
І розуміє, і прогорне.

І чи по скалкам собереш
Хисткий той глечик наізнову
Чомусь я бачу в ньому теж
Для щастя місце і умову.