Вершник дитинства

Віти в сивім інію
Звисли над вікном,
Кінь стоїть під хатою,
Креше копитом.
Іде брат мій в армію
Посеред зими.
Братику, мій братику,
Ти й мене візьми.

З радянської повоєнної
читанки, мабуть. В. Сосюра

Чом ти втік із читанки,
Братику ти мій,
Пам’ятаєш, вчителька
Вчила нас по ній?
Де твій коник, братику,
Де ти сам війнув?
З ким тепер я гратиму
І в яку війну?
Та зима сосюрина
Канула кудись,
І прийшла зажурена
Більше, чим колись.
Справа не довершена,
І мовчить сурма.
І немає вершника,
І коня нема.
І не видно лінію
Шляху за селом.
«Віти в сивім інію
Звисли над вікном».