В траву запала місячна підкова

В траву запала місячна підкова,
Щоб ми її з тобою не знайшли,
І загасало щастя випадкове,
Немов останній вогник з-під золи.

Який тремткий і невловимий вечір,
Які у ньому губляться дива,
І як йому все більше недоречні
Усі мої невимовні слова.

В траву запала місячна підкова,
Щоб ми її з тобою не знайшли,
І загасало щастя випадкове,
Немов останній вогник з-під золи.