«Телік», або ящик Пандори

Все більше він скидається на ящик,
В якого ми зіграємо колись -
І перш, ніж заперечувати, краще
Уважніше до нього придивись.

Одна лупа, спокуси, серіали,
А поміж нимим жадібно снує
Отой, що наші топче ідеали
За те, що нам, беззубим, їх жує.

Та, ні! Я не байдужий до чужого,
Але все більш, не знаю сам, чому
Мені шкребе, як миша з-під підлоги,
Що тільки хвіст, та ратиці, та роги
Від нас лишаться в ящику тому.

І скаже він тоді без вихилясів -
- Ти ба, а я усе ж таки довів,
Що ми дурніші всяких папуасів
Якихось там Гвінейських островів.