Про цінності

Коли від голоду несила
Було робити кожен крок,
Рука не коника просила,
А хліба чорного шматок.

Коли в дорозі окрім спраги
Не мав я більшої біди,
Не до вина дійти я прагнув,
А до звичайної води.

Коли слабкі мої вітрила
Вітри тріпали надто злі,
Не чужина мене манила,
А берег рідної землі.

Коли відчув я всю безцільність
Кудись подітись від вини,
Свій біль сприйняв я наче цінність
Іще не знаної ціни.