Оббиває паморозь калину

Оббиває паморозь калину,
Обпіка морозом листопад.
Я складаю пісню журавлину,
Та, здається, з осінню не в лад.

Бо мені й від смутку, як від щастя,
Так на серці хороше чомусь -
І сміюсь, і плачу одночасно.
Одночасно плачу і сміюсь.

То й лечу від осені до літа
Трошки запозичити снаги
На скупому сонечку зігріти
Скуті на морозі береги.