Незмінна сутність

Пожухло, вицвіло, опало,
Байдужим вітром понесло,
І вже того, чого не стало,
Здається, зовсім не було.
Але чомусь мені й відсутність
Всього, що випито до дна,
Якусь таїть незмінну сутність,
Що все дорожчає вона,
Не збита течією,
Як те сміття в очерети,
І їй не стати нічиєю
За недосягнутість мети.
Пливи, мій човен, вутлий човен,
Нехай тужавіє вода -
Мені пливти і до нічого
Уже здається - не біда.