Монолог гвинтика

Панове, прошу при нагоді
Мені пришити ярлика,
Що тільки гвинтик я та й годі -
Мене він більше не ляка.
Я знаю ваш безжальний вирок -
Таким, як я, давно труба,
Бо я, мовляв, до самих нирок
Перевернувся на раба.
А я кажу вам - гідна справа
Давати гвинтикові честь
І у рівнянні на державу
Казати виструнчене «Єсть!»
Його зове Вітчизна-мати
І в час дозвілля, і доріг
Себе в готовності тримати,
Бо не тримати - зрада, гріх.
І, може, вся найвища слава,
І, може, весь найкращий «ізм» -
Зібрати гвинтики держави
У невідказний механізм.
Панове, прошу при нагоді
Мені пришити ярлика,
Що тільки гвинтик я та й годі,
Мене той вирок не ляка.