Моє слово

Як, бува, заблука у неволю привласся
До чужого обійстя охляле лоша -
Так і слово моє забріда у сучасся
І по ньому небажаний слід залиша.
Що чекати йому від чужого подвір’я
І на що сподіватись, піджавши хвоста,
І до кого його безпорадне довір’я,
І несміле кресання його копита?