Миколі Гопцію

Забудь свої турботи
і суєту облиш.
«Наше вогнище», М. Гопцій

Облиш, Миколо, клопоти, облиш.
Давай себе оточимо умовами,
Коли між нами зорі будуть лиш
Та вогнище між нашими розмовами.

Ми будемо дивитись на вогонь
І щось ловити з давнього минулого,
І буде нам так хороше того,
Що й тіні навіть горнуться до чулого.

Обізветься нам пугач між дубів,
І зійде місяць аж на П'ятій пристані,
А завтра, чуєш, підем до грибів -
Доволі їм триматися на відстані.

Але то буде завтра, по росі,
А зараз краще вип'ємо «домашнього».
Забудь, Миколо, клопоти усі,
Та не забудь тепла від учорашнього.