Межа

Бурчав сусіда, що не так
Полоти став я межу,
То я й подумав, що відтак
Вона мені належе,
Та і посіяв по межі
Квасолі та гороху,
Аби сусіда «віражі»
Полегшали потроху.
А він і правда певний час
Мовчав, як хата зкраю,
Та несподівано нараз
Таке зчинив, вай-ваю!
А вам не чулися хіба
Слівця ті над межею -
Вони лунали, як пальба,
Далеко не ружейна.
І хоч межу вдалося нам
Накреслити тонкою -
Її ділити пополам
Прийдеться і такою.
А ми ще й друзями були,
Щоправда, у Союзі,
Були-були, та загули -
Тепер які ми друзі?
Тепер між нами он межа
Береться бур’янами -
І заповзає нею ржа
Всередину між нами.