Мати

Вона неграмотна була,
А звідки брала духу?
Із шістьома пережила
Війну і голодуху.

Коли їй доля у біді
Доламувала крила,
Вона мовчала і тоді,
Нікого не корила.

Вона прощала нам усе,
Було за що прощати -
Ніхто нас так не упасе,
Як це уміє мати.

Ніхто на світі, як вона,
Не гладе по голівці,
І хоче навіть сивина
До неї притулиться.

То ж хай доскіпливий поет
Проща моєму віршу,
Що я живий її портрет
Увесь собі залишу.