Душа живе своїми митями

Душа живе своїми митями,
Коли уся вона співа,
Коли як сонячними нитями
Її пронизують слова.

Коли в очах сльоза поблискує,
І щось неначе воскреса,
І даль стає такою близькою,
І кличуть знову Небеса.

І прагне серце іскри Божої,
І по судинах грає кров.
Душа бува на пісню схожою,
А пісня схожа на любов.