... І враз далеке стане близьким

... І враз далеке стане близьким,
Немов у давньому кіно,
І в кадрі знову той хлопчисько,
Хоч і нема його давно.

І він біжить по тій же кручі,
Що і колись, що і колись,
А глина, жовта і сипуча,
То наче даль, то наче близь.

Йому здається, ніби дядько
Його великий доганя,
І так далеко чомусь батько
Від того дядька-довганя.

Ковтає ноги жовта глина,
Така сипуча чи гливка,
І ніби ось його поглине
Усе, від чого він втіка.

Він хоче сонця, лізе вгору,
А там - той дядько стереже,
І він біжить, біжить під гору,
Немовби пійманий уже.

Він не згадає, що він бачив,
Бо він його не помічав.
Він тільки інколи заплаче
Колись пізніше по ночам.

І безпорадному хлопчиську
Я б допоміг, я б допоміг,
Та хоч далеке стане близьким,
Але нема туди доріг.

І він біжить по тій же кручі,
Що і колись, що і колись,
А глина жовта і сипуча,
То наче даль, то наче близь.