Завжди тепло довір’я

Адольф Романенко

Завжди тепло довір’я
В моїй хатині в лісі.
Нема замків, подвір’я,
Натомість лиш узлісся.

Зігрітися хто хоче -
Дозволено любому
До неї й опівночі
Заходить як додому.

Не золота відлитки
Ховаю по куткам
Там - порох, голки, нитки,
Мої блокноти там.

Полярними ночами
Лиш стогін від льодин.
Зими іще початок,
А скільки вже сивин.

Грудьми стрічаю вітер.
Плішнею лід крошу.
І сльози сонцем витру,
Як вірша напишу.