Синоптики

Адольф Романенко

Синоптики за звичкою збрехнуть,
Що потепліли трохи дні у січня.
А чи не легше в хлоді збагнуть:
Завидний шлях, коли непересічний?

Моє багаття вже палахкотить,
З шипінням поїдаючи поління.
А я пишу при ньому, як ловить
Не клімату, а серця потепління.

Мене ніхто за плечі не торка
І теплих слів ніхто мені не каже,
Моя дорога, може, й не така,
Але ніхто вірнішої не вкаже?